Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/soczah00/korop-rada.gov.ua/www/wp-content/themes/yoo_revista_wp/warp/systems/wordpress/helpers/system.php on line 61

Warning: Parameter 2 to wp_hide_post_Public::query_posts_join() expected to be a reference, value given in /home/soczah00/korop-rada.gov.ua/www/wp-includes/class-wp-hook.php on line 287
Офіційний сайт Коропської районної ради » Про місцеві податки і збори

Про місцеві податки і збори

УКРАЇНА

РИБОТИНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

КОРОПСЬКОГО РАЙОНУ

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

(шоста сесія сьомого скликання)

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я № 96

«1»  липня  2016   року

с. Риботин

Про місцеві податки і збори

Керуючись пунктом 24 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, у зв’язку з прийняттям Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, відповідно до статей 7, 8, 10, 12, 14, 265-290, глави 2 розділу ІІ, підрозділу 8 розділу ХХ та пункту 33 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями селищна рада  в и р і ш и л а :

  1. Встановити на території села Риботин місцеві податки і збори та затвердити розміри їх ставок згідно з додатком 1 до цього рішення.
  2. Затвердити порядок обчислення та сплати місцевих податків:

2.1. Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком 2 до цього рішення разом з додатком до нього.

2.2. Положення про транспортний податок згідно з додатком 3 до цього рішення.

2.3. Положення про плату за землю згідно з додатком 4 до цього рішення.

2.4. Положення про єдиний податок згідно з додатком 5 до цього рішення.

  1. Встановити додаткові пільги зі сплати земельного податку, звільнивши на 2017 рік:

3.1. органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

3.2. дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

  1. Нараховані суми місцевих податків платниками у повному обсязі перераховуються до сільського бюджету та зараховуються відповідно до норм Бюджетного кодексу України.
  2. Контролюючому органу (Коропському відділенню Менської ОДПІ) щомісячно до 7 числа місяця, наступного за звітним, надавати Риботинський сільський раді інформацію щодо нарахування, сплати, недоїмок та переплат за кожним видом місцевих податків у розрізі платників.
  3. Секретарю виконкому Кеді О.О. забезпечити оприлюднення цього рішення.
  4. Це рішення набирає чинності з 1 січня 2017 року.
  5. Вважати такими, що втратили чинність з 1 січня 2017 року, рішення 27 сесії шостого скликання сільської ради від  14 липня   2016 року «Про встановлення місцевих податків і зборів.
  6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на сільського голову Кравченко В.А. та постійну комісію сільської ради з питань бюджету, комунальної власності та соціально-економічного розвитку села.

Сільський  голова                                                                                          В.А. Кравченко

                                                                                                    

Додаток 1

до рішення № 96 сільської ради від

 “1” липня 2016 року

“Про місцеві податки і збори”

(6 сесія 7 скликання)

Місцеві податки та розміри їх ставок

 

п/п Види місцевих податків і зборів Платники Розміри ставок
1 2 3 4
1. Податок на майно    
1.1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки Фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості 1.  Встановити ставки податку за 1 (один) квадратний метр загальної площі об’єкта/об’єктів  житлової  нерухомості, в тому числі його часток, що перебувають у власності фізичних осіб, у  розмірі –0,1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. 2.  Встановити ставки податку за 1 (один) квадратний метр загальної площі об’єкта /об’єктів житлової  нерухомості, в тому числі його часток, що перебувають у власності юридичних осіб, у  розмірі –1,0 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.             3. Встановити ставки податку за 1 (один) квадратний метр загальної площі об’єкта/об’єктів  нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, що перебувають у власності фізичних осіб, у  розмірі –0,01 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.             4.Встановити ставки податку за 1 (один) квадратний метр загальної площі об’єкта/об’єктів  нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, що перебувають у власності юридичних  осіб, у  розмірі –0,3 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.  
1.2. Транспортний податок     Фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років(включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 мінімальної заробітної плати,встановленої законом на 1 січня податкового року.          На календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.
1.3. Плата за землю         Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі та орендарі земельних ділянок як у межах так і за межами населеного пункту            Ставка земельного податку за земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) встановлюється у розмірі 0,1 відсотка  від їх нормативної грошової оцінки землі    Для  сільськогосподарських угідь нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 0,1 відсотка  від їх нормативної грошової оцінки   Ставки земельного податку на землі  розташовані за межами населеного пункту і нормативну грошову оцінку яких не проведено,в розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області для всіх категорій земель.
2. Єдиний податок        Суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності:                                                                  1) перша група – фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300 000 гривень;                                                                                        2) друга група – фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень;    

    3) третя група – фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року  обсяг доходу не перевищує 500000 гривень;   4) четверта група – сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського виробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

    Не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці), визначені пунктом 291.5 статті 291 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями. Фіксовані ставки єдиного податку для фізичних осіб – підприємців, які здійснюють господарську діяльність, з розрахунку на календарний місяць:    1) для першої групи платників єдиного податку – 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;                                                                                                                                                   2) для другої групи платників єдиного податку – 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.      Для третьої групи платників єдиного податку відсоткова ставка єдиного податку в розмірі:      – 3 відсотки доходу – у разі сплати податку на додану вартість згідно з Податковим кодексом України зі змінами і доповненнями;                                                                                     – 5 відсотки доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.   Для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування) і підвищення у 1,8 рази єдиного податку.

Сільський голова                            В.А. Кравченко

                   

Додаток 2

до рішення № 96 сільської ради

від “1” липня 2016 року

“Про місцеві податки і  збори”

(6 сесія 7 скликання)

П О Л О Ж Е Н Н Я

про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

(далі – Положення)

  1. Визначення понять

1.1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки – це місцевий податок, що сплачується платниками за об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, і зараховується до місцевого бюджету.

1.2. Об’єкти житлової нерухомості – будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

1.2.1. Будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи:

а) житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

б) прибудова до житлового будинку – частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

в) квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

г) котедж – одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;

ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.

1.2.2. Садовий будинок – будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків

1.2.3. Дачний будинок – житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

1.3. Об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні – будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі – гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

  1. Платники податку

2.1. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

2.2. Платниками податку, в разі перебування об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

  1. Об’єкт оподаткування

3.1. Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

3.2. Не є об’єктом оподаткування:

а) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності або оренді органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);

б) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) гуртожитки;

ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням селищної ради;

д) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину;

е) об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;

є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

з) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств.

і) об’єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями);

ї) господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі (площа яких не перевищує 25 (двадцяти п’яти) кв. метрів), літні кухні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, інші будівлі, що є приналежними до об’єкта житлової нерухомості як головної речі, крім будівель, які використовуються з комерційною метою та для здійснення підприємницької діяльності.

  1. База оподаткування

4.1. Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

4.2. База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

4.3. База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно, виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

  1. Пільги із сплати податку:

5.1. База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120кв. метрів;

в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 кв. метрів.

г) встановити додаткову ставку податку  в розмірі 25000 тис.гр. для об’єктів нерухомості: квартири площею понад 300кв.м,будинку –понад 500кв.м.

5.2. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

5.3. Пільги з податку, що сплачується на території села Риботин з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на:

об’єкт/об’єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням сільської ради;

об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

  1. Ставка податку:

6.1.  Встановити ставки податку за 1 (один) квадратний метр загальної площі об’єкта/об’єктів  житлової  нерухомості, в тому числі його часток, що перебувають у власності фізичних осіб, у  розмірі –0,1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

6.2.  Встановити ставки податку за 1 (один) квадратний метр загальної площі об’єкта /об’єктів житлової  нерухомості, в тому числі його часток, що перебувають у власності юридичних осіб, у  розмірі –1,0 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

6.3. Встановити ставки податку за 1 (один) квадратний метр загальної площі об’єкта/об’єктів  нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, що перебувають у власності фізичних осіб, у  розмірі –0,01 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

6.4. Встановити ставки податку за 1 (один) квадратний метр загальної площі об’єкта/об’єктів  нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, що перебувають у власності юридичних  осіб, у  розмірі –0,3 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

  1. Податковий період

7.1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

  1. Порядок обчислення суми податку

8.1. Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у порядку, передбаченому підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.

      Для об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислення суми податку здійснюється шляхом множення різниці між загальною площею об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі його часток, та пільговою базою оподаткування відповідно до пункту 5 цього Положення на ставку податку, визначену пунктом 6.1 цього Положення.

    Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

8.2. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 8.1 пункту 8 цього Положення, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

  Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

   Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцем знаходження об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

   Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам – нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

8.3. Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

    У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

8.4. Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов’язані щоквартально у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об’єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

8.5. Платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

  Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою – платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

  1. Порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об’єкта оподаткування податком

9.1. У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника – починаючи з місяця, в якому виникло право власності.

9.2. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

  1. Порядок сплати податку

10.1. Податок сплачується за місцем розташування об’єкта/об’єктів оподаткування і зараховується до місцевого бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

  1. Строки сплати податку

11.1. Податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами – авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

  1. Відповідальність і контроль за своєчасністю і повнотою сплати податку

12.1. Платники цього податку несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку відповідно до положень Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.

12.2. Контроль за повнотою справляння, правильністю його обчислення і своєчасністю сплати до селищного бюджету  податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території села Риботин здійснюється контролюючим органом.

 

Сільський голова                                                                                                              В.А.Кравченко

Додаток 3

до рішення № 96 сільської ради

від “1” липня 2016року

“Про місцеві податки і  збори”

(6сесія 7 скликання)

П О Л О Ж Е Н Н Я

про транспортний податок

  1. Визначення понять

1.1. Транспортний податок – це місцевий податок, що сплачується власниками легкових автомобілів і зараховується до місцевого бюджету.

  1. Платники податку

2.1. Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 цього Положення є об’єктами оподаткування.

  1. Об’єкт оподаткування

3.1. Об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років(включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати,встановленої законом на 1 січня  податкового(звітного ) року.

  1. База оподаткування

4.1. Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 цього Положення.

  1. Ставка податку

5.1. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 цього Положення.

  1. Податковий період

6.1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

  1. Порядок обчислення та сплати податку

7.1. Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

7.2. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

  Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

  Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам – нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об’єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

7.3. Органи внутрішніх справ зобов’язані до 1 квітня 2017 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об’єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку.

   З 1 квітня 2017 року органи внутрішніх справ зобов’язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об’єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

 Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

7.4. Платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

  Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою – платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

7.5. У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником – починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об’єкт.

   Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

7.6. За об’єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

  1. Порядок сплати податку

8.1. Податок сплачується за місцем реєстрації об’єктів оподаткування і зараховується до місцевого бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

  1. Строки сплати податку

9.1. Транспортний податок сплачується:

а) фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами – авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації

  1. Відповідальність і контроль за своєчасністю і повнотою сплати податку

10.1. Платники транспортного податку несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку відповідно до положень Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.

10.2. Контроль за повнотою справляння, правильністю його обчислення і своєчасністю сплати до  сільського  бюджету транспортного податку на території села Риботин здійснюється контролюючим органом та органом внутрішніх справ, що здійснює реєстрацію транспортних засобів.

   Сільський голова                                   В.А.Кравченко

                                                                                                       Додаток 4

                                                                                                   до рішення № 96 сільської ради

від “1” липня 2016 року

     “Про місцеві податки і  збори”

(6 сесія 7 скликання)

П О Л О Ж Е Н Н Я

про єдиний податок

(далі – Положення)

  1. Визначення понять

1.1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

1.2. Юридична особа чи фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає встановленим вимогам та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.

  1. Платники податку

2.1. Суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

2.1.1. перша група – фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300 000 гривень;

2.1.2. друга група – фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

  • не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
  • обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень.

     Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2005 – далі КВЕД), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

2.1.3. третя група – фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року  обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень;

2.1.4. четверта група – сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського виробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;

2.1.5. У селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) з племінної справи у тваринництві до продукції власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника також належать племінні (генетичні) ресурси, придбані в інших селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) із племінної справи у тваринництві та реалізовані вітчизняним підприємствам для осіменіння маточного поголів’я тварин.

2.1.6. Якщо сільськогосподарський товаровиробник утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка дорівнює або перевищує 75 відсотків за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на:

усіх осіб окремо, які зливаються або приєднуються;

кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу;

особу, утворену шляхом перетворення.

2.1.7. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом злиття або приєднання, можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік усіма товаровиробниками, які беруть участь у їх утворенні, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

2.1.8. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом перетворення платника податку, можуть бути платниками податку в рік перетворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

2.1.9. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом поділу або виділення, можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

2.1.10. Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

2.1.11. При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку – фізичною особою, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю і пологами та у відпустці з догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.

  При розрахунку середньооблікової кількості працівників застосовується визначення, встановлене Податковим кодексом України зі змінами і доповненнями.

2.2. Не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання, визначені пунктами 291.5-291.51 статті 291 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.

2.3. Платники єдиного податку першої-третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

2.4. Для цілей цього Положення під побутовими послугами населенню, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку, розуміються види послуг, визначені пунктом 291.7 статті 291 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.

  1. Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої-третьої груп встановлено статтею 292 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.
  2. Об’єкт та базу оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи визначено статтею 2921 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.
  3. Ставки та порядок обчислення податку

5.1. Ставки єдиного податку для платників першої-другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі – мінімальна заробітна плата), та третьої групи – у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

5.2. Встановити наступні фіксовані ставки єдиного податку для фізичних осіб – підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку, визначених у підпункті 2.1.1 пункту 2 цього Положення, – 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

2) для другої групи платників єдиного податку, визначених у підпункті 2.1.2 пункту 2 цього Положення, – 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

5.3. Для третьої групи платників єдиного податку, визначених в підпункті 2.1.3 пункту 2, встановлюється відсоткова ставка єдиного податку в розмірі:

1) 2 відсотки доходу – у разі сплати податку на додану вартість згідно з Податковим кодексом України зі змінами і доповненнями;

2) 4 відсотки доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

    Для фізичних осіб – підприємців, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ставка єдиного податку встановлюється у розмірі, визначеному підпунктом 2 підпункту 5.3 пункту 5 цього Положення.

5.4. Ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої-третьої групи (фізичні особи-підприємці) у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного в підпунктах 2.1.1- 2.1.3 пункту 2 цього Положення;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у главі 1 розділу ХІV Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;

5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від впровадження діяльності яка не передбачена у підпунктах 2.1.1 або 2.1.2 пункту 2 цього Положення.

5.5. Ставки єдиного податку для платників третьої групи (юридичні особи) встановлюються у подвійному розмірі ставок, визначених підпунктом 5.3 пункту 5 цього Положення:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпункті 2.1.3 пункту 2 цього Положення;

2) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у главі 1 розділу ХІV Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями;

3) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

5.6. У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності.

5.7. У разі здійснення платниками єдиного податку першої та другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений пунктом 5 цього Положення для відповідної групи таких платників єдиного податку.

5.8. Ставки, встановлені пунктами 5.3 – 5.5 пункту 5 цього Положення, застосовуються з урахуванням особливостей, визначених пунктом 293.8 статті 293 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.

5.9. Єдиний податок для платників першої та другої груп обчислюється шляхом множення встановленої ставки податку на розмір мінімальної заробітної плати, визначеної чинним законодавством на 1 січня податкового (звітного) року.

   Єдиний податок для третьої групи платників обчислюється шляхом множення ставки податку на обсяг отриманого доходу за відповідний звітний період.

5.10. Для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):

5.10.1. для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди) – 0,45;

5.10.2. для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,27;

5.10.3. для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) – 0,27;

5.10.4. для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,09;

5.10.5. для земель водного фонду – 1,35;

5.10.6. для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди, – 3.

    Під спеціалізацією на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті слід розуміти перевищення частки доходу, отриманого від реалізації такої продукції та продукції її переробки двох третин доходу (66 відсотків) від реалізації усієї власно виробленої сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.

     Перелік гірських зон та поліських територій визначається Кабінетом Міністрів України.

  1. Податковий (звітний) період

6.1. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

     Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

6.2. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

    Попередній податковий (звітний) рік для новоутворених сільськогосподарських товаровиробників – період з дня державної реєстрації до 31 грудня того ж року.

    Податковий (звітний) період для сільськогосподарських товаровиробників, що ліквідуються, – період з початку року до їх фактичного припинення.

6.3. Для суб’єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку із сплати інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України зі змінами і доповненнями, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

6.4. Для зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб – підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку.

   Для зареєстрованих в установленому законом порядку суб’єктів господарювання (новостворених), які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.

6.5. Для суб’єктів господарювання, які утворюються в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг, які виникли до такої реорганізації, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому погашено такі податкові зобов’язання чи податковий борг і подано заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування.

6.6. У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності.

6.7. У разі зміни податкової адреси платника єдиного податку останнім податковим (звітним) періодом за такою адресою вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо зміни податкової адреси.

  1. Порядок нарахування та строки сплати податку

7.1. Платники єдиного податку першої та другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

   Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

7.2. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої та другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

7.3. Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом десяти календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

7.4. Сплата єдиного податку першої-третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

7.5. Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

7.6. Суми єдиного податку, сплачені відповідно до абзацу другого підпункту 7.1 та підпункту 7.5 пункту 7 цього Положення, підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку.

    Помилково та/або надміру сплачені суми єдиного податку підлягають поверненню платнику в порядку, встановленому Податковим кодексом України зі змінами і доповненнями.

7.7. Єдиний податок, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом 10 (десяти) календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

7.8. У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до контролюючого органу подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

    У разі анулювання реєстрації платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому проведено анулювання реєстрації.

7.9. Платники єдиного податку четвертої групи:

7.9.1. самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями;

7.9.2. сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах:

у І кварталі – 10 відсотків; у ІІ кварталі – 10 відсотків;

у ІІІ кварталі – 50 відсотків; у ІV кварталі – 30 відсотків;

7.9.3. утворені протягом року шляхом злиття, приєднання або перетворення у звітному податковому періоді, у тому числі за набуті ними площі нових земельних ділянок, вперше сплачують податок протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, в якому відбулося утворення (виникнення права на земельну ділянку), а надалі – у порядку, визначеному підпунктом 7.9.2 цього пункту;

7.9.4. що припиняються шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу у податковому (звітному) періоді, зобов’язані подати у період до їх фактичного припинення контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та місцем розташування земельних ділянок уточнену податкову декларацію;

7.9.5. зобов’язані у разі, коли протягом податкового (звітного) періоду змінилася площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у зв’язку з набуттям (втратою) на неї права власності або користування:

уточнити суму податкових зобов’язань з податку на період починаючи з дати набуття (втрати) такого права до останнього дня податкового (звітного) року;

подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом, контролюючим органам за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок та їх нормативну грошову оцінку;

7.9.6. у разі надання сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду в оренду іншому платникові податку, враховують орендовану площу земельних ділянок у своїй декларації. У декларації орендаря така земельна ділянка не враховується;

7.9.7. у разі оренди ними сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду в особи, яка не є платником податку, враховують орендовану площу земельних ділянок у своїй декларації;

7.9.8. перераховують в установлений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.

  1. Ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку

8.1. Платники єдиного податку першої-третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 – 296.1.3 статті 296 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.

8.2. Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені підпунктом 7.1 пункту 7 цього Положення.

    Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у підпункті 2.1 пункту 2 цього Положення, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

8.3. Платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

8.4. Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси.

8.5. Отримані протягом податкового (звітного) періоду доходи, що перевищують обсяги доходів, встановлених підпунктом 2.1 пункту 2 цього Положення, відображаються платниками єдиного податку в податковій декларації з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 296.5.1 – 296.5.5 статті 296 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.

8.6. Сума перевищення обсягу доходу відображається у податковій декларації за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення.

    При цьому отримана сума перевищення доходу, встановленого для платників єдиного податку першої і другої груп, не включається до обсягу доходу, з якого сплачується наступна обрана ставка такими платниками єдиного податку.

8.7. Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 статті 296 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями. Уточнююча податкова декларація подається у порядку, встановленому Податковим кодексом України зі змінами і доповненнями.

8.8. Платники єдиного податку для отримання довідки про доходи мають право подати до контролюючого органу податкову декларацію за інший, ніж квартальний (річний) податковий (звітний) період, що не звільняє такого платника податку від обов’язку подання податкової декларації у строк, встановлений для квартального (річного) податкового (звітного) періоду.

    Така податкова декларація складається з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 статті 296 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями та не є підставою для нарахування та/або сплати податкового зобов’язання.

8.9. Форми податкових декларацій платника єдиного податку, визначених підпунктами 8.2 і 8.3 пункту 8 цього Положення, затверджуються в порядку, встановленому статтею 46 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.

8.10. Платники єдиного податку другої і третьої (фізичні особи – підприємці) груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

  1. Всі інші норми щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначені статтями 297-299 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.
  2. Відповідальність платника єдиного податку і контроль за стягненням податку

10.1. Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

10.2. Контроль за повнотою справляння, правильністю і своєчасністю перерахування єдиного податку до селищного бюджету здійснюється контролюючим органом. 

 

 

Сільський голова                                     Кравченко В.А.